Книжкова шафа

Щодень із Папою

Мені завжди було складно уявити, як виглядав звичайний день святого, який для мене є дуже близьким. Адже часто святих сприймаємо абсолютно іншими, вищими від повсякденності. Проте інколи саме щоденні дрібниці відкривають святість. Про це свідчить і книга про будні дні папи Івана Павла ІІ. Вона побудована у формі бесіди польської журналістки Бригіди Грисяк із Архієпископом Мечиславом Мокшицьким, який дев’ять років був особистим секретарем папи. Ця розповідь показує нам святість людини, кожен день  якої був сповнений молитви та довіри до Бога. Також у ній маємо нагоду прочитати про цікаві деталі щоденного життя Івана Павла ІІ: як рано він прокидався, що любив їсти на сніданок, як символічно показував, що не відмовиться від тістечка, чому не любив носити нове взуття, що читав, за що переживав, про що говорив із впливовими політиками, хто його сповідав, наскільки любив співати, як щодня біля вікна благословляв весь світ. Книга буде цікавою й корисною усім, а особливо тим, хто любить папу.

Вівторки любив найбільше. Розповідь про щоденне життя Йоана Павла ІІ. Архієпископ Мечислав Мокшицький, БригідаГрисяк. – 196 с.2011 «ТОВ Тетріс-Прінт».

Моя міні-рецензія, раніше опублікована в журналі "Кана" (№3, березень 2015)

У гостях в Івана Павла ІІ

Різдво та Великдень разом із Іваном Павлом ІІ… Думаєте, я зараз  запропоную паломницький тур місцями святого папи? Ні, я просто хочу розказати про книгу, яка дає відчуття, що у вас чи не найособливіше Різдво та Великдень -  в гостях у самого Папи-слов’янина, святого друга молоді.

«Місце для кожного. Розповідь про святість Йоана Павла ІІ» -  саме так називається ця книжка, авторами якої є польська журналістка Бригіда Грисяк та Архієпископ Мечислав Мокшицькиий, який був секретарем папи впродовж 9 років та, як сам зазначає, бачив його святість зблизька.

В розповіді йдеться про те, як папа святкував Різдво та Великдень, як переживав ці свята, якою ретельною була його духовна підготовка до них. В ній є цікаві деталі, пов’язані з побутом, які роблять нас ближчими до Івана Павла ІІ.

Гортаючи сторінки, читаючи спогади Мечислава Мокшицького, а також інших осіб, кому поталанило бути поруч із папою, з’являється відчуття, що ви теж уже там. Ось ідете апартаментами, розглядаєте вертеп, який є майже в кожному кутку (в їдальні, бібліотеці, спальні): Іван Павло ІІ ж бо так любив вертепи. Саме він започаткував у Ватикані цю традицію: розумів, що до деяких людей найкраще промовляти такими символами.

Далі наважуєтесь відчинити двері, за якими бачите, як папа з радістю заглядає у вікно, спостерігає, як ставлять вертеп на площі Петра. Він любив багато  різних вертепів, але особливу симпатію мав до кам’яного (зроблений з тисячі двісті каменів зі всього світу). Найбільше в цій скульптурі вражало те, що маленький Ісус лежить серед холодного каміння. Але сам папа часто говорив про це велике упокорення Бога.

Іван Павло ІІ привіз у Ватикан не тільки вертеп, а й ялинку. «Це було новинкою в Римі. Можна сказати, революція. Ні вдома, ні на площах ялинок не ставили. А тут приїхав папа з Польщі і ставить деревце не тільки у своїх апартаментах, але і на площі святого Петра», - розповідає Мечислав Мокшицький.

У цей передріздвяний час обов’язково відучуєте запах ялинки в апартаментах папи: їх бо чимало тут було, в кожному приміщенні хоча б одна. Папа любив цей аромат. «Це дерево, яке в природних умовах не піддається зимовому завмиранню, символізує Сина Божого, який народився у Вифлеємську ніч, щоби перемогти смерть і дати нам нове життя», - так пояснював значення та символізм ялинки Іван Павло ІІ. Він зазначав, що ці святкові дерева світяться не без причини і не лише для того, щоб було гарно. Але тому, що символізують життя і світло. А Христос є Життям і Світлом.

Папа також переймався, що буде із ялинками після завершення свят. «За моїх часів одна така велика ялинка прийнялася навіть у Ватиканських садах, - ділиться спогадами Мечислав Мокшицький. – Те, як Святіший Отець цікавився, що потім стане з деревами, - для мене було несподіванкою. Бо це виглядало так, що він про них піклувався. Ніби не хотів, щоб вони потрапили на смітник. Це вражало. Голова Церкви, який переймається долею святкового деревця».

Поринувши в цю книгу, ви переконаєтесь, що насправді Вігілія в папських апартаментах не була пишною, як би дехто міг подумати, а навпаки – все було просто і по-домашньому. Коли не вистачало крісел, приносили табурети з кухні. Обов’язково за столом було місце для незнайомця, який міг випадково прийти в гості.

Різдво із Іваном Павлом ІІ неможливе без колядування: він дуже любив співати, голосно та без співаника, бо усе знав напам’ять. Архієпископ розповідає цікаву річ: «Святіший Отець справді читав у цих колядках та щедрівках Євангеліє. І не раз казав, що вони ведуть нас у саме серце таємниці втілення».

Якщо хтось не зміг приїхати на Різдво, то телефонував папі і вони разом колядували по телефону. Його улюблена колядка - «Ой, маленький, маленький». Існують легенди, що папа придумав багато своїх куплетів в продовження до неї. Часто це робив миттєво про тих , хто був поруч за столом.

Я згадала тільки про Різдво та здебільшого про обрядові речі. Це лише маленька частина того, що відкриває ця книга. А в розповіді є ще стільки проникливих думок,  а також цікавих деталей: чи прикрашав папа ялинку, що найбільше йому смакувало із вігілійних страв, чого бажав людям, коли ділився з ними облаткою, чи відвідував папу Святий Миколай, чи святкував Іван Павло ІІ Новий рік.  А також окрема розповідь про Великдень: в  ній прочитаєте про піст Івана Павла ІІ, який особливо відчувався, його Хресну дорогу, думки та проповіді в цей час. 

І ще виняткова розповідь про останній Великдень папи, яку не вдається так просто перечитати -  її переживаєте. Іван Павло ІІ був дуже виснажений хворобою, фізично слабкий, та все ж прагнув бути поруч зі своїми вірними навіть тоді, коли не міг говорити і нести хрест.

У книзі також багато глибоких міркувань святого, які стосуються цих найбільших християнських свят. Тому розповідь навчить  більш відповідального ставлення до Різдва, Великого посту, Великодня, допоможе відкрити глибокий зміст в обрядових речах, навчить по-справжньому вірити та святкувати, і звісно – відкриє святість Івана Павла ІІ.

 Моє, але раніше вже опубліковане на сайті Духовна велич Львова

Фото http://sobor-svyura.lviv.ua/