Романтика на схилі літ

В діда мікроінсульт. Ми разом з ним в лікарняній палаті. Тримаю телефон біля його вуха: сам він не може, бо до руки підключена капельниця. А баба ж то сидить вдома, скучила, дзвонить, бо хоче говорити! Чую розмову:

- Касуню, а ти шось їла нині?

- Та нє, Стефцю, ніц не їла’м, - жалісливо відповідає баба.

- Ну а чо так? Та тре було їсти.

- Бо ти, Стефку, повідав, шо я тлуста. Та й не їм того.

- Тадееее… Ти в мене ладна. Де б я таке говорив? - каже дід Степан.

-  Йой, та де там. Тобі ся так но здає.

- Я ж тобі кажу, що ладна, - наполягає Стьопа.

- Так кажеш? То доообре, - із солодкою усмішкою промовляє задоволена Кася.